Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

ГОПники в тапцях або рекет по-столичному

Материал из m-17.info

(Различия между версиями)
Перейти к: навигация, поиск
(Новая страница: «---- Журналістське розслідування було проведено відповідно до Закону про Столицю, який рег…»)
 
(22 промежуточные версии не показаны)
Строка 1: Строка 1:
 +
----
 +
<small>/ [[17march_Users]] / [[Участник:Kernel Panic]] / [[Media development]] / [[Webartex]] /</small>
----
----
Журналістське розслідування було проведено відповідно до Закону про Столицю, який регламентує взаємовідносини щодо будівельного кодексу містобудування.
Журналістське розслідування було проведено відповідно до Закону про Столицю, який регламентує взаємовідносини щодо будівельного кодексу містобудування.
-
 
+
{{#ev:youtube|Auf4UT6w6jA|300|right|Рейдери в капцях}}
Факти:
Факти:
Строка 11: Строка 13:
Станом на сьогодні отримано чотирнадцять рішень суду про задоволення позовних вимог. Поки чекають – мешканці продовжують наражати себе на небезпеку. Чим це для них може завершитись і скільки ще протримається аварійна споруда – питання поки що без відповіді.
Станом на сьогодні отримано чотирнадцять рішень суду про задоволення позовних вимог. Поки чекають – мешканці продовжують наражати себе на небезпеку. Чим це для них може завершитись і скільки ще протримається аварійна споруда – питання поки що без відповіді.
-
 
+
<table width=30% align=right><tr><td width=50%>{{#drawing:DSC 0181-1-1024x680.jpg|300|199}}</td></tr></table>
Міське гуртожиток пролетаріату (Г.О.П), де зазвичай селилися селяни і люмпени, що хлинули в Петроград з усієї Росії після падіння царського режиму. Досить швидко гуртожиток пролетаріату було звернуто його мешканцями в бандитський клуб, всередині якого панували злодійські закони. Завдяки Гопу злочинність на без того криміногенної Лигівці збільшилася в кілька разів, а самих мешканців Гопал жителі Петрограда стали називати Гірники.
Міське гуртожиток пролетаріату (Г.О.П), де зазвичай селилися селяни і люмпени, що хлинули в Петроград з усієї Росії після падіння царського режиму. Досить швидко гуртожиток пролетаріату було звернуто його мешканцями в бандитський клуб, всередині якого панували злодійські закони. Завдяки Гопу злочинність на без того криміногенної Лигівці збільшилася в кілька разів, а самих мешканців Гопал жителі Петрограда стали називати Гірники.
Строка 23: Строка 25:
Корольов все літо “гопнічал”, їздив по залізницях з солдатськими ешелонами, які прямувал Міське гуртожиток пролетаріату (Г.О.П), де зазвичай селилися селяни і люмпени, що хлинули в Петроград з усієї Росії після падіння царського режиму. Досить швидко гуртожиток пролетаріату було звернуто його мешканцями в бандитський клуб, всередині якого панували злодійські закони. Завдяки Гопу злочинність на без того криміногенної Лигівці збільшилася в кілька разів, а самих мешканців Гопал жителі Петрограда стали називати Гірники.
Корольов все літо “гопнічал”, їздив по залізницях з солдатськими ешелонами, які прямувал Міське гуртожиток пролетаріату (Г.О.П), де зазвичай селилися селяни і люмпени, що хлинули в Петроград з усієї Росії після падіння царського режиму. Досить швидко гуртожиток пролетаріату було звернуто його мешканцями в бандитський клуб, всередині якого панували злодійські закони. Завдяки Гопу злочинність на без того криміногенної Лигівці збільшилася в кілька разів, а самих мешканців Гопал жителі Петрограда стали називати Гірники.
-
 
+
<table width=30% align=right><tr><td width=50%>{{#drawing:DSC 0166-1-1024x680.jpg|300|199}}</td></tr></table>
Ще в кінці 20-х років Босяцкая братія називала нічліжки “старорежимним” слівцем “гоп”, а їхніх мешканців – “Гірники” або “Гопал”. В “Республіці ШКІД”
Ще в кінці 20-х років Босяцкая братія називала нічліжки “старорежимним” слівцем “гоп”, а їхніх мешканців – “Гірники” або “Гопал”. В “Республіці ШКІД”
Строка 61: Строка 63:
Саме таким чином проявляється вимагання яке гальмує вирішення всіх процесів в рішенні благоустрою жителів міста на фронт.
Саме таким чином проявляється вимагання яке гальмує вирішення всіх процесів в рішенні благоустрою жителів міста на фронт.
-
 
+
<table width=30% align=right><tr><td width=50%>{{#drawing:DSC 0156-1-1024x680.jpg|300|199}}</td></tr></table>
Не варто забувати і про поняття “гоп-стоп”, яке навряд чи зобов’язане своїм походженням міським громадам піклування. “Гоп-стоп” на злодійському жаргоні означає блискавичний вуличний грабіж, часто із застосуванням насильства, коли жертва “береться на переляк” ( “піти на гоп-стоп”, “взяти на гоп-стоп”), – улюблений прийом шпани 20-х , а також 40-х і 90-х. .
Не варто забувати і про поняття “гоп-стоп”, яке навряд чи зобов’язане своїм походженням міським громадам піклування. “Гоп-стоп” на злодійському жаргоні означає блискавичний вуличний грабіж, часто із застосуванням насильства, коли жертва “береться на переляк” ( “піти на гоп-стоп”, “взяти на гоп-стоп”), – улюблений прийом шпани 20-х , а також 40-х і 90-х. .

Текущая версия на 14:27, 29 апреля 2020


/ 17march_Users / Участник:Kernel Panic / Media development / Webartex /


Журналістське розслідування було проведено відповідно до Закону про Столицю, який регламентує взаємовідносини щодо будівельного кодексу містобудування.


Рейдери в капцях

Факти:

Протистояння довжиною у кілька років. Без світла, газу і води – гуртожиток по вулиці Польова 19 дріб 8 у Києві вже давно в епіцентрі скандалів. Зношеність гуртожитку складає 81 відсоток. А значить він несе небезпеку для життя людини.

Ще рік тому мешканцям почали надсилати повідомлення, в яких – пропонувалось переселити їх в гуртожиток за іншою адресою. Частина – а це 22 родини дала згоду на переїзд, інша – чинить опір – шляхом не допуску до будівлі працівників підприємства, підрядних організацій, представників постачальників комунальних послуг.

Люди вимагають приватизації квартир, але в Київміськбуді наголошують – право власності залишається за підприємством. Аби захистити свої права ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» звернувся до суду з позовними вимогами (це вже 31 позовна заява), щодо виселення мешканців з аварійної будівлі, шляхом переселення до іншого житла.

Станом на сьогодні отримано чотирнадцять рішень суду про задоволення позовних вимог. Поки чекають – мешканці продовжують наражати себе на небезпеку. Чим це для них може завершитись і скільки ще протримається аварійна споруда – питання поки що без відповіді.

Image:DSC 0181-1-1024x680.jpg

Міське гуртожиток пролетаріату (Г.О.П), де зазвичай селилися селяни і люмпени, що хлинули в Петроград з усієї Росії після падіння царського режиму. Досить швидко гуртожиток пролетаріату було звернуто його мешканцями в бандитський клуб, всередині якого панували злодійські закони. Завдяки Гопу злочинність на без того криміногенної Лигівці збільшилася в кілька разів, а самих мешканців Гопал жителі Петрограда стали називати Гірники.

Ще в кінці 20-х років Босяцкая братія називала нічліжки “старорежимним” слівцем “гоп”, а їхніх мешканців – “Гірники” або “Гопал”. В “Республіці ШКІД”

Л. Пантелєєва і Г. Бєлих, молода вчителька, бажаючи пригрозити не в міру розходилися вихованцям, грізно гримає на них:

– Ви у мене погундосять тільки. Я вам … Гопа Канавського!

А розповідаючи про мандри одного з пацанів, автори пишуть:

Корольов все літо “гопнічал”, їздив по залізницях з солдатськими ешелонами, які прямувал Міське гуртожиток пролетаріату (Г.О.П), де зазвичай селилися селяни і люмпени, що хлинули в Петроград з усієї Росії після падіння царського режиму. Досить швидко гуртожиток пролетаріату було звернуто його мешканцями в бандитський клуб, всередині якого панували злодійські закони. Завдяки Гопу злочинність на без того криміногенної Лигівці збільшилася в кілька разів, а самих мешканців Гопал жителі Петрограда стали називати Гірники.

Image:DSC 0166-1-1024x680.jpg

Ще в кінці 20-х років Босяцкая братія називала нічліжки “старорежимним” слівцем “гоп”, а їхніх мешканців – “Гірники” або “Гопал”. В “Республіці ШКІД”

Л. Пантелєєва і Г. Бєлих, молода вчителька, бажаючи пригрозити не в міру розходилися вихованцям, грізно гримає на них:

– Ви у мене прогундосять тільки. Я вам … Гопа Канавського!

А розповідаючи про мандри одного з пацанів, автори пишуть:

Корольов все літо “гопнічал”, їздив по залізницях з солдатськими ешелонами, які прямували на фронт.

Не варто забувати і про поняття “гоп-стоп”, яке навряд чи зобов’язане своїм походженням міським громадам піклування. “Гоп-стоп” на злодійському жаргоні означає блискавичний вуличний грабіж, часто із застосуванням насильства, коли жертва “береться на переляк” ( “піти на гоп-стоп”, “взяти на гоп-стоп”), – улюблений прийом шпани 20-х , а також 40-х і 90-х. .

Саме ця розшифровка з Вікіпедії точно підкреслює події відбуваються в одному з районів столиці, а точніше за адресою м.Київ вул. Польова 19/8.

Кілька десятків років тому в приміщення 1953 роки для приїжджих заробити в столиці було відкрито гуртожиток і кожен працівник підприємства міг отримати ліжко – місце для того щоб відпочити і налаштуватися на подальший робочий лад. Крім усього для скріплення осередку суспільства створені були гуртожитку сімейного типу.

Згідно з правилами проживання в гуртожитках могли проживати до тих пір поки мешканець працює на підприємстві, якщо ж мешканець по якійсь причині закінчував робочі відносини то відразу він був зобов’язаний звільнити місце для проживання іншого співробітника.

Але в зв’язку з реформуванням країни багато заводів, фабрики, підприємства закривалися і продавалися. А співробітники роз’їжджалися по інших місцях або нової роботи, або постійного місця проживання звідки вони приїхали на роботу.

Але в нашій розповіді про гуртожитки відбувається зовсім інша історія, так після ліквідації підприємства і реорганізації колишні працівники відмовляються залишати будівлю гуртожитку в якому розруха, цвіль, щури, таргани, будинок в якому руйнуються стіни і падає штукатурка і несе загрозу мешканцям та їхнім дітям які там проживають тим самим піддаючи здоров’я і життя небезпеці.

Будинок після всіх досліджень починаючи від СЕС і закінчуючи реставраційними комісіями визнається аварійним і не підлягає ремонту.

Будівля може бути тільки демонтовано.

Але увійшовши в положення мешканців підприємство правонаступник пропонує мешканцям аварійного гуртожитку переїхати в більш нове приміщення зі збереженням не тільки ліжко-місць як було спочатку, а й з правом отримання ордера на кімнати.

І більше 70% переїжджають в комфортабельні умови для себе і своїх сімей.

Але тут починається найголовніше читач має право запитати, а як-же інші 30 відсотків?

Цей відсоток на превеликий подив виганяє з будинку охорону підприємства і барикадують всі входи з метою недопущення в будівлю гуртожитку не тільки працівників підприємства, але і співробітників районної, міської адміністрації, а також представників правоохоронних структур. При цьому незважаючи на те, що багато які проживають ніколи не були працівниками підприємства з яким належало гуртожиток їм йдуть на зустріч і натомість аварійного житла пропонують на правах договору про проживання переїхати в нову будівлю гуртожитку.

Але на цю пропозицію самозахватчики приміщення колишнього державного гуртожитку пролетаріату починають дуже дивно реагувати, шляхом вимагання та відмовою залишати напівзруйновану будівлю висувають вимоги замість койко-місця квартиру з правом приватизації або гроші на квартиру в розмірі близько 1тис.долларов за квадратний метр що не належить їм площі.

Саме таким чином проявляється вимагання яке гальмує вирішення всіх процесів в рішенні благоустрою жителів міста на фронт.

Image:DSC 0156-1-1024x680.jpg

Не варто забувати і про поняття “гоп-стоп”, яке навряд чи зобов’язане своїм походженням міським громадам піклування. “Гоп-стоп” на злодійському жаргоні означає блискавичний вуличний грабіж, часто із застосуванням насильства, коли жертва “береться на переляк” ( “піти на гоп-стоп”, “взяти на гоп-стоп”), – улюблений прийом шпани 20-х , а також 40-х і 90-х. .

Саме ця розшифровка з Вікіпедії точно підкреслює події відбуваються в одному з районів столиці, а точніше за адресою м.Київ вул. Польова 19/8.

Кілька десятків років тому в приміщення 1953 роки для приїжджих заробити в столиці було відкрито гуртожиток і кожен працівник підприємства міг отримати ліжко – місце для того щоб відпочити і налаштуватися на подальший робочий лад. Крім усього для скріплення осередку суспільства створені були гуртожитку сімейного типу.

Згідно з правилами проживання в гуртожитках могли проживати до тих пір поки мешканець працює на підприємстві, якщо ж мешканець по якійсь причині закінчував робочі відносини то відразу він був зобов’язаний звільнити місце для проживання іншого співробітника.

Але в зв’язку з реформуванням країни багато заводів, фабрики, підприємства закривалися і продавалися. А співробітники роз’їжджалися по інших місцях або нової роботи, або постійного місця проживання звідки вони приїхали на роботу.

Але в нашій розповіді про гуртожитки відбувається зовсім інша історія, так після ліквідації підприємства і реорганізації колишні працівники відмовляються залишати будівлю гуртожитку в якому розруха, цвіль, щури, таргани, будинок в якому руйнуються стіни і падає штукатурка і несе загрозу мешканцям та їхнім дітям які там проживають тим самим піддаючи здоров’я і життя небезпеці.

Будинок після всіх досліджень починаючи від СЕС і закінчуючи реставраційними комісіями визнається аварійним і не підлягає ремонту.

Будівля може бути тільки демонтовано.

Але увійшовши в положення мешканців підприємство правонаступник пропонує мешканцям аварійного гуртожитку переїхати в більш нове приміщення зі збереженням не тільки ліжко-місць як було спочатку, а й з правом отримання ордера на кімнати.

І більше 70% переїжджають в комфортабельні умови для себе і своїх сімей.

Але тут починається найголовніше читач має право запитати, а як-же інші 30 відсотків?

Цей відсоток на превеликий подив виганяє з будинку охорону підприємства і барикадують всі входи з метою недопущення в будівлю гуртожитку не тільки працівників підприємства, але і співробітників районної, міської адміністрації, а також представників правоохоронних структур. При цьому незважаючи на те, що багато які проживають ніколи не були працівниками підприємства з яким належало гуртожиток їм йдуть на зустріч і натомість аварійного житла пропонують на правах договору про проживання переїхати в нову будівлю гуртожитку.

Але на цю пропозицію самозахватчики приміщення колишнього державного гуртожитку пролетаріату починають дуже дивно реагувати, шляхом вимагання та відмовою залишати напівзруйновану будівлю висувають вимоги замість койко-місця квартиру з правом приватизації або гроші на квартиру в розмірі близько 1тис.долларов за квадратний метр що не належить їм площі.

Саме таким чином проявляється вимагання яке гальмує вирішення всіх процесів в рішенні благоустрою жителів міста.