Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

Материал из m-17.info

НАЦІЯ — за визначенням товариша Сталіна, «є стійка спільність людей, що історично склалася, виникла на базі спільності мови, території, економічного життя і психічного складу, який проявляється в спільності культури». Вказані в цьому визначенні ознаки нації — спільність мови, території, економічного життя і психічного складу — є необхідними ознаками: тільки наявність усіх цих ознак, узятих разом, дає націю, і, навпаки, досить відсутності хоч би однієї з цих ознак, щоб нація перестала бути нацією. Націю не можна змішувати ні з расою (див.), ні з племенем. На відміну від раси, що характеризується певними зовнішніми біологічними ознаками (наприклад, кольором шкіри, волосся і т. д.), нація являє собою не біологічну, а соціальну категорію. На відміну від племені, що є категорією етнографічною, характерною для первісно­общинного, родового ладу, нація являє собою категорію історичну, що виникає вперше тільки в епоху ростучого капіталізму. Історично нації складалися з людей різних рас і племен. Так, наприклад, італійська нація утворилася з римлян, германців, етрусків, греків, арабів і т. д., французька нація — з галлів, римлян, бриттів, германців і т. д. Ознаки нації — мова, територія, культурна спільність і т. д. — складалися поволі, ще в період докапіталістичний. Однак вони були тоді в зародковому стані і мали в собі лише можливість утворення нації в майбутньому при певних сприятливих умовах.

Ця можливість перетворилася в дійсність тільки в період ростучого капіталізму з його національним ринком, з його економічними і культурними центрами.

Розвиток капіталізму привів до знищення феодальної роздробленості, до розвитку економічних зв'язків між окремими областями, до об'єднання місцевих ринків в один загальнонаціональний ринок. Таким чином складалася спільність економічного життя, а на її основі розвивалась культурна спільність і т. д. Через те то основою цього процесу був розвиток капіталістичного способу виробництва, то, як зазначав Ленін, створення «національних зв'язків було не чим іншим як створенням зв'язків буржуаз­них». Складені в епоху ростучого капіталізму нації були буржуазними націями, бо їх збирала воєдино і цементувала буржуазія, бо їх головною керівною силою були буржуазія та її націоналістичні партії. Це позначилося на всьому духовному і соціально-політичному обличчі цих націй. «Класовий мир всередині нації заради «єдності нації»; розширення території своєї нації шляхом загарбання чужих національних територій; недовір'я і ненависть до чужих націй; придушення національних меншостей; єдиний фронт з імперіалізмом, — такий є ідейний і соціальнополітичний багаж цих націй» (Сталін). Неминучим наслідком цього були розбрат і ненависть між націями, національні конфлікти, яким може покласти край тільки ліквідація капіталістичного ладу. В праці «Марксизм і питання мовознавства» Й. В. Сталін показав, що розкол буржуазного суспільства на антагоністичні класи не виключає єдності нації як стійкої економічної спільності людей, бо буржуа і пролетарі зв'язані між собою всіма нитками економіки. З падінням капіталізму сходять зі сцени і буржуазні нації. На руїнах старих, буржуазних націй розвиваються но­ві, соціалістичні нації, що являють собою принципіально новий тип націй. Ці нації складаються на основі ростучого соціалізму. Силою, яка скріплює ці нові нації, керує ними, є робітничий клас і його інтернаціоналістська партія. Відповідно до цього докорінно змінюється і обличчя націй. «Союз робітничого класу і трудового селянства всередині нації для ліквідації залишків капіталізму в ім'я переможного будівництва соціалізму, знищення залишків національного гніту в ім'я рівноправності і вільного розвитку націй та національних меншостей; знищення залишків націоналізму в ім'я встановлення дружби між народами і утвердження інтернаціоналізму; єдиний фронт з усіма пригнобленими й неповноправними націями в боротьбі проти політики загарбань і загарбницьких воєн, в боротьбі проти імперіалізму, — та ке є духовне і соціально-політичне обличчя цих націй» (Сталін). В результаті утворення соціалістичних націй змінюються докорінно і відносини між націями, зникають залишки колишнього Недовір'я між ними, розвивається дружба народів, яка стає однією з найважливіших рушійних сил соціалістичного суспільства. Соціалістичні нації є незрівнянно більш згуртованими і життєздатними, ніж буржуазні нації, бо вони вільні від непримиренних класових суперечностей, які роз'їдають буржуазні нації. Ліквідація національного гніту і встановлення рівноправності всіх народів, фактичне здійснення взаємної допомоги народів у всіх галузях господарського і громадського життя, подолання господарської і культурної від­сталості народів, що запізнилися в своєму розвитку, створили всі умови для розквіту соціалістич­них націй в СРСР. Багато наро­дів, які не встигли чи не мали можливості скластися в нації в умовах дореволюційної Росії, вперше консолідувалися в нації в СРСР (наприклад, туркмени, киргизи та ін.)..Результатом цьо­го було збільшення числа націй в СРСР. Таким чином, всупереч твердженням ворогів ленінізму соціалізм приніс з собою не від­мирання, а, навпаки, розквіт на­цій. Вони, як вказував товариш Сталін, є за радянського ладу уже «не звичайними «сучасними» націями, а націями соціалістич­ними, так само як їх національні культури є за змістом не звичай­ними, буржуазними культурами, а культурами соціалістичними.

Величезну роль у піднесенні господарства і культури раніш відсталих націй відіграла керівна допомога російського народу, який є найбільш видатною нацією з усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу, і який заслужив загальне визнання як керівна сила нашої країни. Будучи історичною категорією, нація має не тільки свій початок, але і свій кінець. В майбутньому, після перемоги соціалізму в світовому масштабі, коли нації об'єднаються в єдиній системі світового соціалістичного народного господарства, створяться реальні умови, необхідні для поступового злиття всіх націй в одне ціле. Але ці умови складуться не відразу. Найшкідливішою помил­кою було б думати, що перший етап періоду всесвітньої диктатури пролетаріату буде початком відмирання націй і національних мов. Навпаки, як зазначає това­риш Сталін, це буде етап росту і розквіту раніше пригноблених націй і національних мов, етап утвердження рівноправності націй, ліквідації взаємного національного недовір'я, налагодження і зміцнення інтернаціональних зв'язків між націями. Тільки на другому етапі періоду всесвітньої диктатури пролетаріату, в міру того як складатиметься єдине світове соціалістичне госпо­дарство, виникне необхідність мати поряд із своїми національними мовами спільну міжнаціональну мову. Можливо, що спочатку існуватиме не один спільний для всіх націй світовий економічний центр з однією спільною мовою, а кілька зональних економічних центрів для окремих груп націй з спільною зональною мовою для кожної групи. Тільки на наступному етапі періоду всесвітньої диктатури пролетаріату, «коли світова соціалістична система господарства зміцніє в достатній мірі і соціалізм увійде в побут народів, коли нації переконаються на практиці в перевагах спільної мови перед національними мовами, — національні відмінності й мови почнуть відмирати, поступаючись місцем спільній для всіх світовій мові» (Сталін). Ця спільна міжнародна мова, як вказує Й. В. Сталін, не буде ні німецькою, ні російською, ні англійською, а новою мовою, що вбере в себе найкращі елементи національних і зональних мов».

Короткий філософський словник. Під ред. М.Розенталя і П.Юдіна, Державне видавництво політичної літератури. Київ, 1952.

Нація частина - 2