Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

Нація частина - 2

Материал из m-17.info

Перейти к: навигация, поиск

НАЦІЯ (лат. паііо — плем'я на род) — стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв'язками певної формації і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного і культурного розвитку спільністю території, мови, побуту традицій і звичаїв, а також відображенням цих факторів на класовій основі у суспільній свідомості і суспільній психології. Нац. спільність формується не тільки на основі специфічних особливостей, що відрізняють її від ін. націй, а визначається історично спільними для певної фази суспільного розвитку людства яви­щами матеріального й духовного життя суспільства. Для правильного розуміння суті Н. необхідно враховувати не лише національно-специфічні, а й інтернаціональні фактори її розвитку. Н., як вищій формі соціально-етнічної спільності, передували нижчі форми — плем'я і народність. Вирішальну роль у переході від нижчої до вищої форми спільності відіграли зростання продуктивних сил і розвиток виробничих і взагалі суспільних відносин, що склалися при переході від феодалізму до капіталізму. Екон. і політ, розвиток капіталізму на противагу феод, роздробленості «збільшує потребу населення в спілці, в об'єднанні...» (Ленін В. І. Повне зібрання творів, т. З, с. 567). Розви­ток міжнародних відносин за капіталізму, поява міжнародного ринку викликали, з одного боку, потребу у формуванні нац. ринків та нац. спільностей у кожній країні, здатних протистояти тискові зовн. конкуренції, а з другого,— перетворювали зв'язки між окремими націями в умову їхнього розвитку. Екон. і політ, консолідація Н. супроводжувалася їхньою етнічною консолідацією. У націй, що утворилися на основі одного або кількох народів, формувалася спільність екон. і соціальних зв'язків, нац. мови, території, рис побуту, культури и духовного життя, нац. самосвідомості. Нац. спільність за капіталізму не виключає, а закономірно передбачає соціальні антагонізми, зокрема непримиренну боротьбу осн. класів бурж. суспільства — буржуазії і пролетаріату. В. І. Ленін учив при характеристиці бурж. Н. виходити з наявності в ній двох осн. класів-антагоністів, з того, що в кожній бурж. нації є дві Н., дві культури відповідно до цих двох класів. Капіталізм не лише викликав появу Н. і створив необхідні передумови для їхнього зближення, а й породив нац. питання, зробивши одні нації об'єктом експлуатації й гноблення іншими. Марксизм-ленінізм відкрив закони розвитку Н. і нац. відносин. В. І. Ленін уперше в історії сформулював положення про дві тенденції в нац. питанні за капіталізму: 1-а — пробудження нац. жит­тя, створення нац. д-в, 2-га —ломка нац. перегородок, розвиток міжнац. зв'язків; виробив марксистську програму розв'язання нац. питання. Тільки соціалістична революція ліквідує нац. гноблення й нерівноправність, гарантує вільний розвиток Н. і соціа­лістич. характер їхніх відносин. Відповідно до типів формації Н. поді­ляються на буржуазні й соціалістич­ні. В наш час існують також Н. пере­хідного типу, обличчя яких визначається вибором ними соціалістич. чи капіталістич. шляху розвитку. Виникнення соціалістичних Н., яке В. І. Ленін передбачав ще 1916,— закономірний процес. Вони утворюються в результаті перемоги соціалістич. революції і встановлення диктатури пролетаріату, ліквідації екс­плуататорських класів, глибоких соціально-екон. зрушень у суспільстві. Соціалістичні Н. вільні від соціаль­них, класових антагонізмів. Розвиток соціалістич. Н. відбувається на основі принципів пролетарського інтерна­ціоналізму, дружби народів, співро­бітництва і взаємодопомоги. Перші соціалістичні Н. сформувалися в СРСР. Вони склалися або складаються в ін. соціалістич. країнах. Усі Н. і народності СРСР об'єдналися в єдину сім'ю народів, досягли величезних успіхів у розвитку своєї державності, економіки, культури. Рад. люди різних національностей згуртовані єдністю марксистсько-ленінського світогляду, у них сформувалися спільні риси духовного обличчя. На цій основі склалася нова істор. спільність людей — радянський народ. У період комуністич. будівництва відбувається дальше зближення Н. Створення матеріально-технічної ба­зи комунізму забезпечує ще тісніше згуртування їх; дедалі інтенсивнішим стає обмін матеріальними й духовни­ми цінностями між ними. Програма КПРС і рішення XXIV з'їзду КПРС у галузі нац. відносин виходять з урахування об'єктивного факту розквіту і зближення соціалістич. Н. КПРС вбачає своє першорядне зав­дання в тому, щоб всемірно зміцнювати й удосконалювати добровільний союз соціалістич. Н. Марксистсько-ленінська теорія Н. докорінно відрізняється від ідеалістич. і метафізич. тлумачення Н. бурж. теоретиками. Бурж. соціологія розглядає Н. у відриві від соціально-екон. умов життя суспільства, вважає Н. вічною категорією, зіставляє її з расою, перебільшує значення психологіч. факто­ра. В цьому з бурж. соціологами зми­каються ревізіоністи. О. Бауер, напр., обмежував поняття Н. або «нац. характером», під яким він розумів комплекс фіз. і психічних ознак, або «культурною спільністю» і «спільністю долі». Укр. бурж. націоналісти, розглядаючи Н. як позаістор. категорію, силкувалися довести, ніби укр. Н. існує з часів неоліту. Вони зображали укр. Н. як безкласову, безбуржуазну. Марксизм-ленінізм не тільки дав правильне наук, пояснення умов виникнення та соціальної природи Н., ай вказав їхнє майбутнє. Соціалізм ліквідує нац. гноблення, забезпечує вільний розвиток народів, залучає до істор. творчості як великі Н., так і малі, раніше відсталі Н. й народності, створює основу для неухильного зближення народів. В. І. Ленін писав, що на базі соціалізму відбуватиметься прискорене зближення і злиття націй. Шлях до майбутнього злиття Н. пролягає через тривалий і всебічний розвиток та зближення націй, їхніх культур після перемоги соціалізму і комунізму у світовому масштабі.

Філософський словник. Під ред. В.І.Шинкарука, Головна редакція Української Радянської Енциклопедії Академії наук Української РСР. Київ, 1973.

Личные инструменты