Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

Обсуждение:Суддя Лунін Сергій Вікторович

Материал из m-17.info

Версия от 14:51, 14 марта 2012; Vladimir (Обсуждение | вклад)
(разн.) ← Предыдущая | Текущая версия (разн.) | Следующая → (разн.)
Перейти к: навигация, поиск

Р і ш е н н я

Кваліфікаційної комісії військових судів України

«19» грудня 1997 року м. Київ

Кваліфікаційна комісія військових судів України у складі:

Головуючого - голови кваліфікаційної комісії Житков В.В.

Членів комісії – Рижих О.Н., Чорнонога В.П., Горбенка Г.Я., Плиски В.П.,Говорухи В.І., Львова Б.Ю., Ситницького Г.П. розглянула дисциплінарне провадження відносно заступника голови військового суду Сімферопольського гарнізону Луніна Сергія Вікторовича, порушене заступником голови Верховного суду України.

Вивчивши надані документи і вислухавши пояснення Луніна С.В., кваліфікаційна комісія суддів, -

в с т а н о в и л а:

4 січня 1997 року судом під головуванням Лунін С.В. за позовом гр-на Усановича О.В. було постановлене рішення про списання с розрахункового рахунку військової частини А-1916 у Кримській дирекції Укрсоцбанку м.Сімферополя 10.000 гивень на користь Усановича О.В. за відшкодування збитків, заподіяних у результаті автопригоди.

Не дивлячись на те, що стягнення проводилось на користь громадяни-на, суддя Лунін С.В., порушуючи вимоги ст.ст. 268 – 275 Інструкції по виконавчому провадженню, 24 січня 1997 року своєю ухвалою навмисне незаконно стягнув з військової частини А-1916 на користь секретарів судового засідання Мельникової О.М. і Чеплянської Л.М. по 250 гривень кожній, як матеріальну винагороду. Ця ухвала Луніна С.В. скасована військовим судом Південного регіону в порядку нагляду.

З матеріалів кримінальної справи Ковалевського та інших видно, що в жовтні 1994 року в ході попереднього слідства були вилучені та прилучені до справи в якості речових доказів викрадені з маназину № 24 Свободьського ВО 153 банки згущеного молока, 25 пляшок горілки, 23 банки рибних консервів, та інші товари, а всього на суму 3.893.010 крб. За висновком експерта-товарознавця всі зазначені продукти харчування, алкогольні напої та інші товари, визнані придатними до реалізації та передані слідчим на зберігання представникові Свободського ВО. У грудні 1994 року за дзвінком із військового суду Сімферопольського гарнізону всі речові докази були доставлені в суд, складені в окрему кімнату, ключ від замка якої забрав Лунін. В судовому засіданні ці речові докази не оглядались, однак за вказівкою головуючого по справі Луніна С.В. секретар судового засідання Ришкова О.Ф. сфальсифікувала протокол судового засідання – внесла до нього хибний запис про огляд речових доказів, непридатність їх до реалізації та думку свідка – продавця магазину з цього приводу.

Вироком суду від 20 грудня 1994 року постановлено знищити названі речові докази як ті, що прийшли в непридатність і не підлягають реалізації, однак, цього зроблено не було, і по цьому факту був складен фіктивний акт про їх знищення.

З матеріалів кримінальної справи Казаркіна та інших, розглянутої 9 лютого 1996 року під головуванням Луніна С.В., вбачається, що на поперед-ньому слідстві були вилучені та прилучені до справи в якості речових доказів нові двохкасетна магнітола «Осака» та комп’ютерна ігрова приставка, придбані на гроші, вилучені від продажу викраденого авто палива, Всупереч вимог ст.ст. 81 і 335 КПК України, суд у вироку не вирішив їх долю. В подальшому не було це зроблено і в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України. Лунін отримав вищеназвані речові докази в військовій прокуратурі, де вони зберігались до розгляду справі в суді, доставив їх в м. Сімферополь, де розпорядився ними на свій розсуд. В книзі обліку ці речові докази враховані не були, і в подальшому Лунін склав фіктивний акт про їх знищення.

Згідно вироку від 14 квітня 1997 року по справі Рожка та інших суд під головуванням Луніна С.В. постановив повернути речові докази – 6 комплек-тів бавовняного камуфльованого обмундирування в військову частину А-0999 (раніше А-1528). Це обмундирування з дня суду знаходилось у Луніна, за повідомленням командування в частину не повернено, і в справі відсутні необхідні документи, які достовірно підтверджують факт повернен-ня обмундирування за належністю.

Лунін також порушив діюче законодавство при вирішенні питання покращення своїх житлових умов. В 1993 році Лунін, за його згодою, отримав двокімнатну квартиру на сім’ю у складі 4-х чоловік. Всупереч вимог ст.ст. 37 – 39 ЖК України і ст.ст. 9 – 14 Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України, він не став на квартирний облік як особа, яка потребує покращення житлових умов. Дізнавшись про наявність пустуючої однокімнатної квартири, Лунін подав в житлові органи Сімферопольського гарнізону неправдиві відомості про те, що він є одинокий, житла не має і мешкає в гуртожитку, на підставі чого 7 травня 1996 року начальник Сімферополь-ського гарнізону затвердив рас поділення цієї квартири Луніну. 27 серпня 1996 року військовий суд Сімферопольського гарнізону своїм рішенням розірвав договір найму даної квартири з попереднім квартиронаймачами сім’єю Драгомирецьких. Після цього Лунін переоформив особистий рахунок двокімнатної квартири на свою дружину, виписався з цієї квартири, оформив на себе ордер та особистий рахунок на однокімнатну квартиру та прописався в ній. В результаті вказаних дій Лунін отримав від житлових органів Сімферопольського гарнізону дві квартири на свою сім'ю.

В своїх поясненнях з приводу наведених вище обставин порушення діючого законодавства та норм судової етики Лунін визнав лише факт винесення ним ухвали про стягнення з військової частини А-1916 на користь секретарів судового засідання Мельникової О.М. та Чеплянської Л.М. по 250 грн. кожній, як матеріальну винагороду в зв’язку з виконанням ними судового рішення за позивом гр-на Усановича до вказаної частини. Щодо фактів порушення ним діючих норм і нечесності при вирішенні питань, пов’язаних з речовими доказами по справах Ковалевського, Казаркіна, Рожка, а також про покращення своїх житлових умов, то він категорично заперечував свою вину.

При цьому, підтвердивши факт винесення рішення про стягнення на користь секретарів Мельникової та Чеплянської грошей, Лунін стверджував, що в даному конкретному випадку керувався вимогами Інструкцією по виконавчому провадженню, тобто, за його думкою, діяв законно.

Відносно речових доказів по справі Ковалевського та інших (алкоголь-них напоїв, продуктов харчування, та інших товарів) Лунін пояснив, що поступили вони із Свободського ВО вже в період знаходження справи у суді, і до судового засідання зберігались у місці, визначеному ВО начальником канцелярії Стрелець. Стан ціх товарів був поганим і по цій причині, після огляду в суді і відмови представників торгівлі прийняти їх для реалізації, вони за вироком, винесеним під його головуванням, підлягали знищенню, як ті, що прийшли у непридатність і не підлягають реалізації що і було зроблено працівниками суду Ришковою, та Стрелець з складанням акту, який він підписав і затвердив у голови суду. За своїм розсудом він ніякими речовими доказами не розпоряджався.

З приводу речових доказів по справі Казаркіна та інших (магнітола «Осака», та ігрової приставки) Лунін пояснив, що на момент розгляду ним справи у розташуванні частини 29 лютого 1996 року вони зберігалися у військовій прокуратурі Херсонського гарнізону, в судове засідання не доставлялись, не оглядались, і їх доля у вироку не вирішувалась. Пізніше 9 квітня 1996 року, він забрав ці речові докази під розписку з прокуратури, та доставив в суд, а оскільки виявилась відсутність в магнітолі та приставки внутрішних механізмів, та за його вказівкою вони були знищені співпраці-ницями суду Мельниковою та Яковець з складанням відповідного акту, який він підписав, але за недоглядом не подав на затвердження голові суду. Чому рішення про знищення названих речових доказів не було прийнято у відповідності з ст.ст. 409, 411 КПК України, Лунін зрозуміло пояснити не зміг.

Щодо речових доказів по справі Рожка та інших (6 комплектів бавовняного камуфльованого обмундирування), Лунін пояснив, що у відповідності з вироком він особисто передав їх разом з іншими речовими доказами представнику військової частини прапорщику Вертелю під розписку. Чому в розписці, яка знаходиться у справі Рожка, відсутні конкретні дані про те, хто, на якій підставі, що саме, в якій кількості, в якому стані і для чого отримав, причому наступного після винесення вироку дня, тобто до вступу його в законну силу, Лунін також обґрунтованої відповіді не дав.

Відносно покращення своїх житлових умов, а саме отримання на сім'ю двох окремих квартир, Лунін пояснив, що провів таке у відповідності з діючим законодавством, на підставі рішення житлових органів і команду-вання Севастопольського гарнізону, при цьому він ніяких незаконнох дій та заходів до отримання окремої однокімнатної квартири при наявності двокімнатної без зарахування на квартирний облік, як особа, яка потребує покрашення житлових умов, не вживав.

Не дивлячись на заперечення Луніним С.В. фактів порушення закону при винесенні судового рішення про виплату 500 грн. секретарям судового засідання, вирішенні долі речових доказів і розпорядженні ними по ряду кримінальних справ, а також виявлення нечесності та порушення діючого законодавства при вирішенні питання покрашення своїх житлових умов, ці факти знайшли повне підтвердження в ході засідання кваліфікаційної комісії.

Так, згідно ухвали, винесеної суддею Луніним С.В. 24 січня 1997 року з військової частини А-1916 на користь судових секретарів Мельникової та Чеплянської стягнуто по 250 гривень кожній, як матеріальна винагорода в зв’язку з виконанням ними робіт по виконанню рішення того ж суду від 4 січня 1996 року за цивільним позовом громадянина Усановича О.В. до названої частини про стягнення на користь вказаного позивача 10.000 грн. (л.9-10, 67-68).

Однак як видно із ст.ст. 268, 269 -275 Інструкції по виконавчому провадженню, виплата преміальної винагородимо же проводитись тільки із сум, стягнених на користь державних, кооперативних, та громадських організацій і на користь держави в відшкодуванні збитків при виконанні вироків по строго обмеженій категорії злочинів і тільки при умови виконан-ня судовими виконавцями не яких-небудь, а визначених конкретними діями по виконанню судових рішень.

Вивчення цивільної справи за позивом Усановича та аналізу документів з неї, які містяться в матеріалах дисциплінарного провадження дозволили зробити однозначний висновок, що ця справа по своєму характеру не підлягає під дію приведених вище статей Інструкції, оскільки стягнення проведено на користь громадянина, злочин, який потягнув за собою таке стягнення, не входить у відповідну категорію, а преміальні винагороди виплачені не судовим виконавцям, а секретарям судового засідання за виконання дій не дозволяючих цього робити, тобто в наявності цілий ряд порушень Інструкції.

До того ж, матеріалами дисциплінарного провадження встановлено що на момент винесення ухвали Луніним С.В. в суді знаходився і працював штатний судовий виконавець, секретар Мельникова взагалі була у відпусці, а секретер Чеплянська знаходилась на своїй посаді, і гроші взагалі отримав Лунін, який частину суми в розмірі 100 грн. передав на потреби канцелярії, що підтверджується витягом з наказів по військовому суду Сімферопольського гарнізону, копіями доручень і виплатної відомістю, довідкою № 677 фінвідділення, поясненнями Мельниковой, Чеплянськой, Яковець, Коваленко, Стрелець і Чухольского.

Як видно із ухвали військового суду Південного регіону від 4 листопада 1997 року, зазначений військовий суд по протесту свого голови скасував у порядку нагляду ухвалу військового суду Сімферопольського гарнізону у частині стягнення матеріальної винагороди по 250 грн. на користь секретарів Мельникової і Чеплянської.

Згідно документів, які містяться в матеріалах дисциплінарного провадження, а саме постанов слідчого по кримінальній справі Ковалев-ського та інших по крадіжці з магазину № 24 Свободьського ВО, у ході попереднього слідства були прилучені в якості речових доказів різного роду викрадені та вилучені товари в т.ч. 25 пляшок горілки, 153 банки згущеного молока, 23 банки м'ясних консервів і т.п., всього на суму 3.893.010 крб. (л. 139-140, 141), які за висновком експерта-товарознавця від 25.10.1996 року визнані придатними до реалізації (л. 143) і у відповідності з постановою слідчого, тоді ж передані на зберігання Свободському ВО через його представника (л.144)

З пояснення Меньшикова А.А., колишнього головного юриста Свободського ВО, видно, що отримані ним в прокуратурі Сімферополь-ського гарнізону по крадіжці з магазину № 24 речові докази мали товарний вигляд і були здані ним на зберігання.

Як видно з пояснення заступника голови правління Свободського ВО Котовської Н.Н., в грудні 1996 року за дзвінком з військового суду Сімферо-польського гарнізону вона доставила і передала в канцелярію суду всі речові докази по справі про крадіжку з магазину № 24.

Факт доставки в суд речових доказів – товарів по справі Ковалевського та інших в грудні 1996 року підтверджено розпискою та поясненням ВО начальника канцелярії суду гарнізону Стрелець А.В. (л. 32-33, 148) про те, що стан товарів, за винятком ушкоджених упаковок печива, конфет і чаю, був добрий, і всі вони були складені в окрему кімнату, ключ від якою забрав Лунін.

Як видно з протоколу судового засідання по справі Ковалевського (л.151), там меється запис про огляд судом речових доказів по справі, в т.ч. 25 пляшок горілки «Русская», 153 банки згущеного молока, 23 банки консервів та інші товари, вказівка на те, що 3 пляшки з-під горілки порожні, а у решти ушкоджені пробки, на банках консервів порушена цілісність металевих оболонок, банки згущеного молока та інших продуктів на аналогічній укупочці пом'яти або побиті і т.п. в зв’язку з оглядом свідок Котовська І.А. – продавець магазину – заявила, що оглянутий товар не має товарного вигляду і реалізації не підлягає (л. 151).

Згідно вироку по справі Ковалевського та інших від 20 грудня 1996 року речові докази по справі, які прийшли в непригодність і не підлягають реалізації, повинні бути знищені, що як видно з акту про знищення, і було зроблено комісією у складі Луніна, Стрелець і Ришкової (л. 131 - 138, 152).

Однак, як вбачається з пояснень Кравченко Л.Н., Котовської І.А. – продавців магазину № 24, свідків по справі Ковалевського та інших, обидві вони приймали участь в судовому засіданні по названій справі, і при цьому речові докази – товари, викрадені з магазину, в засідання не доставлялись і не оглядались, яких-небудь заяв і пояснень з приводу стану речових доказів і їх придатності до реалізації вони не робили (л. 154-155)

Ці обставини підтвердив в своєму поясненні і колишній головний юрист Свободського ВО Меньшиком А.А. (л.157 – 159).

В своєму поясненні колишній судовий секретар військового суду Сімферопольського гарнізону Ришкова О.В. зазначила, що приймала участь в судовому засіданні по справі Ковалевського та інших в якості секретаря і виготовляла протокол засідання. При цьому ніяких речових доказів в суд не доставлялось, не оглядалась, а запис про нібито проведений судом огляд таких, вона зробила в протоколі за вказівкою головуючого Луніна С.В. Також за вказівкою останнього вона підписала і акт знищення речових доказів по цій справі, хоча фактично їх не бачила, не знищувала, та не знає чи знищувались вони взагалі (л.153)

Про підписання нею акта про знищення речових доказів по справі Ковалевського без фактичного знищення таких дала вказання ВО начальника канцелярії Стрелець А.В., яка повідомила також, що набито після вступу вироку по цій справі в законну силу Лунін передасть 5 банок згущеного молока. По стільки ж банок Лунін передасть і іншим співпрацівницям суду (л.32–33).

Що стосується долі речових доказів по справі Казаркіна та інших, то як видно з пояснень громадянина Нечая С.П., на отримані Казаркіним від продажу викраденого пального та передані йому, Нечаю, 3 млн. крб. він купив нові двохкасетну магнітолу «Осака» та комп’ютерну ігрову приставку, які в подальшому в нього були вилучені та передані до прокуратури (л.167, 175)Останнє підтверджено актом вилучення (л. 168)

Згідно з протоколом огляду магнітофона та приставки, вилучених у Нечая, вони пошкоджень не мають та знаходяться разом з інструкціями і шнурами в коробках, опечатаних після огляду печаткою військової прокуратури Херсонського гарнізону (л. 169)

Згідно з постановою слідчого магнітофон та приставка визнані речовими доказами по справі Казаркіна та передані на зберігання у канцелярію військової прокуратури Херсонського гарнізону (л. 170)

В військовий суд Сімферопольського гарнізону ці речові докази із справою Казаркіна не поступали, в судовому засіданні під головуванням Луніна не оглядались, та у вироку від 29 березня 1996 року доля їх не вирішена (л. 161 – 166), в той же час, згідно з розпискою від 9 квітня 1996 року вони були одержані Луніним у військової прокуратури Херсонського гарнізону (л.214).

Як вбачається з пояснення Стрелець Л.В. ВО начальника канцелярії суду в 1996 році, секретарі Мельникова, Салікова та суддя Лунін після поверенню з відрядження з м. Херсона навесні 1996 року, доставили с собою магнітофон «Осока», що проходив речовим доказом по справі Казаркіна, та який, не незважаючи на її вимагання про передачу в канцелярію для обліку і зберігання, залишався та використовувався до серпня 1997 року виключно у кабінеті секретаря Мельнікової.

Аналогічні пояснення по факту знаходження магнітофону «Осака» в кабінеті Мельникової до вересня 1997 року, тобто до початку перевірки за скаргою Рибія А.В. у відношенні Луніна С.В., дали суддя Осіпов Ю.В., та начальник канцелярії Коваленко Г.В., при цьому перший пояснив, що спочатку магнітофон знаходився у кабінеті Луніна.

Згідно з актом 11 березня 1996 року комісія в складі головуючого Луніна, секретаря Мельнікової та судового виконавця Яковець, оглянувши речові докази по справі Казаркіна – ігрову приставку та магнітофон «Осака» - виявила відсутність в них внутрішних механізмів та знищила такі шляхом деформації. (л. 174)

Порівняння дат отримання Луніним С.В. під розписку названих речових доказів в прокуратурі – 9 квітня 1996 року, винесення вироку по справі – 29 березня та знищення згідно з актом в суді – 11 березня того ж року, в сукупності з приведеними вище поясненнями Осипова, Стрелець, відсутністю записів про магнітофон та приставку в книзі обліку речових доказів суду гарнізону, та поясненнями Яковець Н.Н., що категорично заперечувала факт огляду та знищення з її участю магнітофону та приставки та підложність її підпису в акті (л. 42), поясненнями начальника канцелярії Коваленко Г.В., що цей акт з’явився в справі Казаркіна лише в останній час (л.40), а також відсутність в акті підпису голови військового суду про його ствердження, самі по собі свідчать про фальсифікацію даного документа і незаконне розпорядження речовими доказами по справі Казаркіна.

Як видно з долучених до дисциплінарного провадження документів, з матеріалів кримінальної справи Рожка та інших, а саме з постанов про доручення до справи речових доказів (а.с. 119, 121), супроводжувального листа військового прокурора Сімферопольського гарнізону (а.с. 124) по названій справі, долучені в якості речових доказів 6 комплектів бавовняного камуфльованого обмундирування, офіцерського знарядження, солдатські ремні, шкарпетки, які поступили в суд гарнізону разом із справою.

В судовому засіданні вони не розглядались, а згідно з вироком від 14 квітня 1997 року (а.с. 115 – 118) належали поверненню по належності військовій частині А-0999 (раніше А-1528).

З запиту командира названої частини на ім’я прокурора Сімферопольського гарнізону (а.с. 127) та листа названого прокурора в суд (а.с. 126) бачимо, що названі речові докази по справі Рожка та інших в частину не повернуті.

У відповіді заступника голови військового суду Сімферопольського гарнізону Луніна С.В. командиру військової частини А-0999 від 17 червня 1997 року зазначено, що речові докази по справі були одержані по опису прапорщиком Вертелем під розписку ще 15 квітня цього року, тобто на наступний день після винесення вироку.

В матеріалах названої справи є в наявності розписка (а.с.128), із змісту якої вино лише, що в військовому суді 15.04.1997 року «отримано речовий доказ», але в якому суді, хто, що, на підставі чого та для чого та в якій кількості та стані отримав – не вказано. Далі на аркуші з вказаною розпискою іншим красителем та почерком зроблені дописки «прапорщик Вертель», «(по списку)», «Речові докази передав за списком майор юстиції 15.04.97 р.» та підпис Луніна.

Як видно з пояснення помічника військового прокурора Симферополь- ського гарнізону майора юстиції Ніколаевка Є.А. (а.с. 129-130) та його доповідної на ім’я прокурора (а.с. 17-18) в ході проведеної ним за вказівкою військового прокурора гарнізону перевірки, з притягненням прапорщика Вертеля, було встановлено, що останній одержав у Луніна тільки офіцерське знарядження, ремні та шкарпетки, а 6 комплектів камуфльованого обмунди-рування Лунін йому не повернув. Аналогічні відомості є в наявності і в пояснювальній прапорщика Вертеля А.І. (а.с. 19-21), стверджуючого, що 6 комплектів нового бавовняного камуфльованого обмундирування по списку Рожка не одержував, а Лунін передав йому лише офіцерське знарядження, солдатські ремні, шкарпетки, при тому він, Вертель, ні в яких документах на отримання речових доказів не розписувався, розписку, та доручення в суді залишав. Дані, що є в наявності в поясненнях Ніколаєнка – Вертеля, цілком співпадають з поясненнями Рибія А.В.

Згідно з поясненнями службовців суду Коваленка Г.В. та Стрелець А.В. (а.с. 33-34, 38-39), речові докази по справі Рожка та інших, що зберегалися в приміщенні суду, в день судового засідання по цій справі були зібрані Луніним С.В. для повторного упакування і більше до канцелярії повернути не були. Пізніше, як пояснила Коваленко, для провадження запису про реалізацію речових доказів в книзі обліку таких, вона попросила секретаря та головуючого оправдовуючи документи про повернення згідно з вироком речових доказів у частину і одержала розписку, з якої не можна було зрозуміти, які речові докази і хто одержав. В її присутності Лунін дописав в розписці фрази «за списком», «прапорщик Вертель» і в такому вигляді вона зберігалась у справі Рожка, яку перед приїздом комісії Лунін брав із канцелярії, після чого з’явилась нова дописка «Речові докази передав за списком майор юстиції Лунін»

Що стосується питання поліпшення житлових умов Луніним С.В., то, як видно з протоколів засідань, що знаходяться в матеріалах дисциплін-нарного провадження, війсковому трибуналу Сімферопольського гарнізону було виділено, згідно з першим протоколом 2 квартири (1-кімнатна та 2-кімнатна), а згідно з другим протоколом – вже конкретно Луніну С.В. – на отримання та заселення в 2-кімнатну квартиру. При цьому друга 1-кімнатна квартира була повернута будівельникам (л. 83, 84)

У відповідності с цім рішенням житлової комісії Лунін С.В. разом з сім’єю у складі 4 осіб (жінка, 2 доньки) заселився та прописався в першей половині 1993 року 5 квітня і 11 червня, в квартиру № 34 будинку № 39 «а» по вул. Київській міста Сімферополя, що підтверджується наявними в матеріалах дисциплінарного провадження довідці ДУ-2 КЕЧ Сімферополь-ського району (л. 86), довідками Ф-16, Ф-17 (л. 107, 106). Не зважаючи на вимоги ст.ст.37 – 39 ЖК України, та ст.ст. 9 – 14 Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України, Лунін на квартирний облік, як особа, що має потребу в поліпшенні житлових умов, не встав. Дізнавшись, про наявність пустуючої однокімнатної квартири № 22 по вул. Железнодорожній , буд. 7, Лунін представив в житлові органи Сімферопольського гарнізону хибні відомості про те, що він є самотній, житла не має і мешкає в гуртожитку, на підставі чого 7 травня 1996 року начальник Сімферопольського гарнізону ствердив розподіл цієї квартири Луніну (л.87, 88, 92)

За період виконання Луніним С.В. обов’язків голови військового суду, що знаходився у відпустці з 7 по 27 травня 1996 року, до провадження суду була прийнята позовна заява Сімферопольської КЕЧ про розірвання договору найма на вказану квартиру по вулиці Железнодорожній з сім’єю Драгомирецьки (л. 93), а в наступному, також за час перебування голови суду в черговій відпустці та виконання його обов’язків Луніним, а саме 27 серпня 1996 року, військовий суд Сімферопольського гарнізону своїм рішенням розірвав договір найму квартири № 22 з попередніми квартиронаймачами (л. 74-75)

Після цього Лунін переоформив особистий рахунок 2-кімнатної квартири на свою дружину, виписався з цієї квартири, оформив на себе ордер та особистий рахунок на 1-кімнатну квартиру та прописався в ній (л.104, 105, 106, 107, 108, 109)

В результаті вказаних дій Лунін одержав на свою сім'ю 2 квартири від житлових органів Сімферопольського гарнізону.

Оцінивши викладене, кваліфікаційна комісія вважає, що в своїй діяльності заступник голови військового суду Сімферопольського гарнізону майор юстиції Лунін С.В. припустив грубих порушень закону та судової етики при розгляді цивільних та кримінальних справ, а також при вирішенні питань про поліпшення своїх житлових умов.

Встановлюючи вид дисциплінарного стягнення, кваліфікаційна комісія приймає до уваги те, що Лунін С.В. вчиняв неправомірні дії неодноразово на протязі довготривалого періоду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 32, 35 Закону України «Про статус суддів», ст.34 Закону України «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» кваліфікаційна комісія, -

В и р і ш и л а:

Заступника голови військового суду Сімферопольського гарнізону Луніна Сергія Вікторовича за груби порушення закону та судової етики при розгляді цивільних та кримінальних справ піддати дисциплінарному стягненню – пониження кваліфікаційного класу з четвертого до п’ятого класу.

Рішення може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України через кваліфікаційну комісію суддів військових судів України протягом 10 днів з дня одержання копії рішення.

Голова комісії: (підпис) Житков В.В.
Члени комісії: (підпис) Рижих О.Н.
(підпис) Чорноног В.П.
(підпис) Горбенко Г.Я.
(підпис) Плиска В.П.
(підпис) Говоруха В.І.
(підпис) Львов Б.Ю.
(підпис) Ситницький Г.П.


(Фотокопія цього рішення знаходиться у матеріалах кримінальної справи № 75629, яка порушувалася відносно Луніна С.В. за ч.3 ст.368 КК України, Заступником Генерального Прокурора України Кудрявцевим В.В. 26.03.2003 року)

Личные инструменты