Текущая версия |
Ваш текст |
Строка 1: |
Строка 1: |
| <small> [[ТЕРРИТОРИИ]] / [[Украина]] /</small> | | <small> [[ТЕРРИТОРИИ]] / [[Украина]] /</small> |
| ------- | | ------- |
- | [[Файл:Dirka.png|right|250px|link=http://m-17.info/index.php?title=%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0]] | + | [[Файл:Dirka.png|right|250px|link=http://zerkalo.lib.rus.ec/b/173393/read]] |
| <center><big> | | <center><big> |
| '''Остап Вишня Самостійна дірка''' | | '''Остап Вишня Самостійна дірка''' |
Строка 224: |
Строка 224: |
| Дуже характерні такі, приміром, зразки найрозповсюдженіших мовних виразів: | | Дуже характерні такі, приміром, зразки найрозповсюдженіших мовних виразів: |
| | | |
- | Цар. Бандера! (Бандера — це в УкрОУНців те, що в злодіїв — «пахан»). У селі N пришить усіх чесних селян. По мокрому! | + | Цар. Бандера! (Бандера — це в УкрОУНців те, що в злодіїв — «пахан»). У селі N пришить усіх чесних селян. По мокрому! (Кидає монету). Наклац! Форвертс![2] |
- | (Кидає монету). Наклац! Форвертс![2]
| + | |
| | | |
| Бандера (хапає зубами монету). Клац! Гав! Гав! Гав! | | Бандера (хапає зубами монету). Клац! Гав! Гав! Гав! |
Строка 293: |
Строка 292: |
| А от «коли тікать» — оце справа дуже марудна. Через те і зойк дуже розпачливий у «Краківських вістях»: | | А от «коли тікать» — оце справа дуже марудна. Через те і зойк дуже розпачливий у «Краківських вістях»: |
| | | |
- | «Ось провід українсько-німецького комітету, довідавшись про грізне положення на фронті, поспішає якомога швидше | + | «Ось провід українсько-німецького комітету, довідавшись про грізне положення на фронті, поспішає якомога швидше виїхати, навіть не повідомивши про це своїх членів, що їх кілька днів тому запевнялося сидіти і не хвилюватись, бо «ми все знаємо й вас не залишимо». |
- | виїхати, навіть не повідомивши про це своїх членів, що їх кілька днів тому запевнялося сидіти і не хвилюватись,
| + | |
- | бо «ми все знаємо й вас не залишимо».
| + | |
| | | |
| Провід комітету «все знає», через те й чкурнув, не попередивши своїх членів. | | Провід комітету «все знає», через те й чкурнув, не попередивши своїх членів. |
Строка 343: |
Строка 340: |
| <center></big> | | <center></big> |
| '''«Великомученик Остап Вишня» ''' </center></big> | | '''«Великомученик Остап Вишня» ''' </center></big> |
- | | + | Побувавши у Львові, я дізнався, що українсько-німецькі націоналістичні газети зняли було ґвалт, ніби мене, Остапа Вишню, замучили більшовики. Так от слухайте, як це насправді було. |
- | Побувавши у Львові, я дізнався, що українсько-німецькі націоналістичні газети зняли було ґвалт, ніби мене, Остапа | + | |
- | Вишню, замучили більшовики. Так от слухайте, як це насправді було.
| + | |
| | | |
| Сильно дуже вони його мучили. І особливо один: сам чорний, очі йому білі і в руках у нього кинджал, із чистісінького загартованого національного питання викутий. Гострий-гострий кинджал. | | Сильно дуже вони його мучили. І особливо один: сам чорний, очі йому білі і в руках у нього кинджал, із чистісінького загартованого національного питання викутий. Гострий-гострий кинджал. |
Строка 590: |
Строка 585: |
| Тільки дітки Іванові, прокинувшись інколи вночі та згадуючи, як їхній татко українсько-німецьку державу будував, — од жаху здригаються та щільніше до своєї мами пригортаються. | | Тільки дітки Іванові, прокинувшись інколи вночі та згадуючи, як їхній татко українсько-німецьку державу будував, — од жаху здригаються та щільніше до своєї мами пригортаються. |
| | | |
- | <center><big>'''Самостійний смітник'''</big><br> | + | <center><big>'''Самостійний смітник'''</big> |
| | | |
| '''1. «Піль!»'''</center> | | '''1. «Піль!»'''</center> |
Строка 624: |
Строка 619: |
| | | |
| А воно, мабуть, і краще, що українсько-німецькі вилупки, вивчившись у тій школі, називатимуться: Іван Передериматня — Йоганесом Передеримуттер, а Петро Перевернипляшка — Петер Умдрянь-флаш. | | А воно, мабуть, і краще, що українсько-німецькі вилупки, вивчившись у тій школі, називатимуться: Іван Передериматня — Йоганесом Передеримуттер, а Петро Перевернипляшка — Петер Умдрянь-флаш. |
- |
| |
| <center> | | <center> |
| '''2. «Може б, ви, куме, й мед їли, та де ж його взяти?»''' | | '''2. «Може б, ви, куме, й мед їли, та де ж його взяти?»''' |
| </center> | | </center> |
- |
| |
| Сидить циган на узліссі та й каже: | | Сидить циган на узліссі та й каже: |
| | | |
Строка 660: |
Строка 653: |
| | | |
| У цигана хоч «побер-р-режись!» було, а у вас і того нема кому крикнути. | | У цигана хоч «побер-р-режись!» було, а у вас і того нема кому крикнути. |
- | <center>
| |
- | '''3. «Національний провід»'''
| |
- | </center>
| |
- | Засідає так званий Український Центральний Комітет…
| |
- |
| |
- | Де такий комітет, український та ще й центральний, може засідати?
| |
- |
| |
- | Ясно де: у Відні…
| |
- |
| |
- | Хто засідає в такому комітеті, українському та ще й центральному?
| |
- |
| |
- | Ясно хто: президент відділу внутрішнього правління фон Кравзгар, комендант дивізії групенфюрер Фрайтаг та інші представники уряду генеральної губернії.
| |
- |
| |
- | Самі, одне слово, нащадки лицарів-січовиків славних.
| |
- | <center>
| |
- | '''4. «Свято єднання»'''
| |
- | </center>
| |
- | І до чого ж зворушливе було свято єднання німецького народу з українським…
| |
- |
| |
- | Сам генерал-губернатор німецький з українським народом говорив.
| |
- |
| |
- | Та як! Та в якому оформленні!
| |
- |
| |
- | «Генеральний губернатор в окруженні свого почту з'явився на балконі, щоб промовити до українців… «Слава вам!» — закінчив
| |
- | свою промову пан генеральний губернатор».
| |
- |
| |
- | За два дні по зворушливому єднанні Михайло Кібець, селянин з Підлипівки, говорив німецькому поліцаєві:
| |
- |
| |
- | — Та куди ж ти сало тягнеш? Сам генеральний губернатор говорив нам: «Слава вам!»
| |
- |
| |
- | — А я хіба славу тягну? Я — сало. Слава вам, а сало нам.
| |
- | <center>
| |
- | '''5. Не встояли…'''
| |
- | </center>
| |
- | Коли делегація українсько-німецьких дуже самостійних націоналістів з'явилася до пана губернатора Варшави Фішера з черговим поклоном, вона заявила панові губернаторові:
| |
- |
| |
- | «З німецьким народом стоятимемо до повної перемоги».
| |
- |
| |
- | Через якийсь час після такого твердого «стояння» побіг спочатку губернатор Фішер, за ним улупила українсько-німецька дуже самостійна делегація.
| |
- |
| |
- | Українсько-німецький поет Герась Соколенко біг іззаду і на бігу писав вірші:
| |
- |
| |
- | В золотому ореолі
| |
- |
| |
- | Ти гориш віки…
| |
- |
| |
- | Бачу я, як мчать по полю
| |
- |
| |
- | Буйні козаки…
| |
- | <center>
| |
- | '''6. «Де українська жінка?»'''
| |
- | </center>
| |
- | На невеселі картини натрапляємо, переглядаючи шмаття паперу, що звуться газетами українсько-німецьких посіпак.
| |
- |
| |
- | Ось одна картина:
| |
- |
| |
- | «Молода двадцятилітня вагітна жінка, біля неї півторарічна дитина. Її чоловік гине як вояк німецького війська.
| |
- | 20-літня мати в чужім переповненім місті, без покрівлі над головою, без надій у серці. Куди, якими стежками поведе
| |
- | її в дальше життя самота з двома немовлятами?»
| |
- |
| |
- | І друга картина:
| |
- |
| |
- | «Чоловік, бандерівець, гине під час утечі з батьківщини. Його дружина з двома дітьми шкільного віку зупиняється в
| |
- | перехіднім таборі. Вона занедужує, її беруть до лікарні. Діти залишаються самі, діти прохають, щоб їм дозволили
| |
- | провідати маму. В той час їхня мати лежить уже мертва. Діти залишаються на опіку бога».
| |
- |
| |
- | Намалювавши такі картини, українсько-німецький лакуза, підсьорбуючи крокодилові сльози, галасує:
| |
- |
| |
- | — Де українська жінка, що від імені нації стала б опікункою й матір'ю знедолених дітей?
| |
- |
| |
- | Бачите, який тонкосльозий, який святий та божий!
| |
- |
| |
- | А хто ж призвів ті матері до такого стану?
| |
- |
| |
- | Хто посиротив ті нещасні маленькі діти, що конають по таборах та по чужих переповнених містах?
| |
- |
| |
- | А тепер шукаєте для них українську жінку-опікунку, убивці!
| |
- |
| |
- | Українська жінка там, де їй належить бути: вона разом із своїм батьком, своїм чоловіком, своїм братом б'є фашистського звіра. Вона разом з ними відновлює поруйноване фашистськими бандитами та їхніми агентами, українсько-німецькими націоналістами, господарство…
| |
- |
| |
- | Її, радянської української жінки, діти не конають од голоду й холоду по чужих містах та по таборах і не потребують опіки, бо їх опікують всі народи великого Радянського Союзу.
| |
- |
| |
- | Її діти ростуть веселими, щасливими і вільними.
| |
- | <center>
| |
- | '''7. «По можливості, яйця і сир…»'''
| |
- | </center>
| |
- | Нічого не додаватимемо, бо нічого не треба додавати, ми тільки подамо кілька документів з отих самих шматків паперу, що звуть себе газетами й репрезентують громадську думку різних українсько-німецьких «угруповань» та окремих осіб з тих угруповань.
| |
- |
| |
- | Ну, от вам:
| |
- |
| |
- | «Українське національне об'єднання при співучасті і за допомогою українського центрального комітету та УАТ «Січ»
| |
- | улаштовує в ресторані «Zum goldenen Kreuz» спільний святвечір, на який запрошується все українське громадянство Відня й
| |
- | околиці. Кожний учасник повинен дати 200 грам білого хліба, 20 грам масла та грошей 5 РМ… а також, по можливості, яйця й
| |
- | сир. Зголошуватися і т. д.
| |
- |
| |
- | Управа УНО».
| |
- |
| |
- | Українсько-національно-німецький святвечір недорогий, як бачимо: 5 марок, 200 грамів хліба й 20 грамів масла…
| |
- |
| |
- | Яйця і сир по можливості.
| |
- |
| |
- | А як немає тої можливості?
| |
- |
| |
- | Ну що ж, значить, святвечір буде без сиру…
| |
- | <center>
| |
- | '''8. Не заберете — я й украду'''
| |
- | </center>
| |
- | І ще оголошення:
| |
- |
| |
- | «Українське національне об'єднання просить усіх, хто має свої речі на перехованні в будинку УНО, забрати їх до 31.XII.
| |
- | За речі не беремо ніякої відповідальності».
| |
- |
| |
- | Найкращий спосіб — дати оголошення за кілька днів до визначеного терміну. Ніхто, ясна річ, речей не забере, бо забирати нема куди, — потім продавай і пропивай.
| |
- |
| |
- | Справа, як бачите, цілком державно-національна!
| |
- | <center>
| |
- | '''9. Сама тобі Україна'''
| |
- | </center>
| |
- |
| |
- | Ось вона, їхня «територія»:
| |
- |
| |
- | «Централя Українського національного об'єднання в Берліні перенесла свої бюра до Berlin-Weissensee, Scharlottenburger
| |
- | Strasse, 59, im Hof, rechter Seitenflügel».
| |
- |
| |
- | Оце всенька їхня держава: rechter Seitenflügel!
| |
- |
| |
- | Гуляй біля Weisensee й співай: «Ще не вмерла Україна!» Вся державна робота.
| |
- |
| |
- | <center>
| |
- | '''10. Пропадай, моя бандура…'''
| |
- | </center>
| |
- | «Професорові» Барбарукові не до співів:
| |
- |
| |
- | «Бандуру мистецького викінчення разом зі школою-нотами продам: проф. Михайло Барбарук, Wien, 10. Randhartingerg, 17, 8/III».
| |
- |
| |
- | Одне слово:
| |
- | Взяв би я бандуру —
| |
- | Взяв би та й загнав…
| |
- | Бо сам я іздуру
| |
- | Емігрантом став…
| |
- |
| |
- | Загнав би… Та хто купить? З такого життя не заграєш…
| |
- | <center>
| |
- | '''11. «Правне безправних…»'''
| |
- | </center>
| |
- | А цікаво було б послухати таку лекцію:
| |
- |
| |
- | «Провід У. А. Т-ва «Січ» у Відні подає до відома, що дня 15.ХІІ відбудеться лекція д-ра О. Фединського на тему: «Правне
| |
- | становище бездержавних». Гостям раді».
| |
- |
| |
- | Ви гостям раді… А чи раді гості вам?
| |
- |
| |
- | Не дуже вони вам раді, бо вони бездержавні, а значить, і безправні.
| |
- |
| |
- | З чого ж тут радіти?
| |
| | | |
| | | |
| | | |
| * [http://zerkalo.lib.rus.ec/b/173393/read Самостійна дірка] | | * [http://zerkalo.lib.rus.ec/b/173393/read Самостійна дірка] |