Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

Материал из m-17.info

Версия 12:45, 2 июля 2012

/ ТЕРРИТОРИИ / Украина /

Одним із ключових показників, що характеризують основні тенденції, притаманні вітчизняному ринку праці, є розмір мінімальної заробітної плати. Установлення розміру мінімальної заробітної плати займає особливе місце у загальному механізмі регулювання заробітної плати і передбачає одночасне вирішення декількох важливих завдань: боротьба з бідністю шляхом установлення державних соціальних гарантій щодо грошового забезпечення мінімально необхідного рівня відтворення робочої сили; підвищення загального рівня оплати праці, виходячи з потреб зростання якості життя найманих працівників; протидія тенденції зниження величини реальної зарплати; узгодження соціально-економічної політики із динамікою економічного розвитку країни. Але тривалий час в Україні людина за виконання простої, некваліфікованої праці, отримуючи винагороду в розмірі мінімальної заробітної плати, перебувала в умовах боротьби за виживання. Крім того, низький рівень заробітної плати виконує демотивуючу функцію і сприяє поширенню вторинної та нерегламентованої зайнятості, що негативно відображається на продуктивності праці і погіршує стан економіки держави взагалі. Таким чином, мінімальна заробітна плата ще не стала дієвим інструментом підвищення ефективності праці і не враховує навіть фізіологічних потреб працівника не говорячи вже про соціальні та культурні. Це викликає продовження зниження ціни робочої сили та послаблення матеріальної захищеності працівників [2].

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати З точки зору українського законодавства, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб [3].

Згідно п.5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати буде встановлюватися в Законі про державний бюджет на відповідний рік. Будь-які порушення щодо виплат заробітної плати підпадають під кримінальну відповідальність.

В міжнародних масштабах існує конвенція ООН за 1970 рік «Про мінімальну заробітну плату». Хоча визначення мінімальної заробітної плати застосовується в багатьох країнах, не існує однозначної думки щодо тих вигод і тієї шкоди, які приносить встановлення такого мінімуму.

Відповідно до ст.9 Закону «Про оплату праці», розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

- вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;

- загального рівня середньої заробітної плати;

- продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов [4].

- 1 липня 1991 року, ще від імені Верховної Ради Української РСР, було прийнято законопроект про встановлення мінімального розміру заробітної плати на території України. Цим законопроектом було поставлено, що розмір мінімальної заробітної плати становитиме 185 радянських карбованців. Радянський карбованець на той час втратив статус однієї з провідних грошових одиниць – ще з початку вісімдесятих в період посиленої інфляції, пік якої припав на період розпаду Союзу [5].

Після виходу України із складу Радянського Союзу, державний банк СРСР припиняє поставку будь-яких грошових одиниць на територію України. Перший час в обігу були радянські карбованці, але згодом було вирішено про друк власних грошових одиниць по причині росту інфляції та недостачі грошового обороту в країні. Указом Президента України Л. Кравчука від 09.01.1992 року в обіг було введено нові купоно-карбованці та встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 400 купоно-карбованців. Відношення купоно-карбованці до рубля було встановлене 1:1. З того часу починається період «перегонів», коли з кожним новим роком мінімальна заробітна плата збільшувалась у кілька разів через колосальну інфляцію. Купоно-карбованці планувалось ввести для використання лише на 4-5 місяців, але, вони проіснували аж до 1996 року, взявши на себе весь інфляційний удар [6].

Разом із знеціненням купоно-карбованців росла і мінімальна заробітна плата – с середини 1992 року складала 900 крб, а вже під кінець року підскочила до відмітки у 2600 крб. У новий 1993 рік увійшли з мінімальною зарплатою у 4600, а закінчили на відмітці 20000 крб. Надалі, аж по 1996 рік мінімальна заробітна плата становила вже 60000 крб [7].

Піком «перегонів» була Постанова ВРУ від 20.02.1996 р., яка засвідчувала по рівень мінімальної заробітної плати у розмірі 1500000 карбованців. Постанова діяла в період з 01.03 1996 року по 01.09.1996 рік. Таким чином, мінімальна заробітна плата в Україні за ці майже 6 років збільшилась у 8 тис. разів. Нажаль, таке колосальне збільшення не є показником росту суспільного достатку – ціни на найнеобхідніші продукти харчування росли кожного дня і давно перескочили «тисячний» рубіж. Цей час можна назвати «роками бідності мільйонерів».

Таблиця 1

Розмір, грн         Термін дії           Документ, яким затверджено даний розмір
15             02.09.1996 – 31.12.1997   № 762/96від 25.08.96
45             01.01.1998 – 30.06.1998   Закон України № 780/97-ВР від 24.12.97
55             01.07.1998 – 31.12.1998   Указ Президента України № 669/98 від 23.06.98
74             01.01.1999 – 31.03.2000   Закон України № 366-ХІV від 25.12.98
90             01.04.2000 – 30.06.2000   Закон України № 1766-ІІІ від 01.06.2000
118            01.07.2000 – 31.12.2001   - " -
140            01.01.2002 – 30.06.2002   Закон України № 2896-ІІІ від 13.12.2001
165            01.07.2002 – 31.12.2002   - " -
185            01.01.2003 – 30.11.2003   Закон України № 372-ІV від 26.12.2002
205            01.12.2003 – 31.08.2004   Закон України № 380-ІV від 26.12.2002
237            01.09.2004 – 31.12.2004   Закон України № 1344-ІV від 27.11.2003
262            01.01.2005 – 31.03.2005   Закон України № 2285-ІV від 23.12.2004
290            01.04.2005 – 30.06.2005   - " -
310            01.07.2005 – 31.08.2005   - " -
332            01.09.2005 – 31.12.2005   - " -
350            01.01.2006 – 30.06.2006   Закон України № 3235-ІV від 20.12.2005
375            01.07.2006 – 30.11.2006   - " -
400            01.12.2006 – 30.06.2007   Закон України № 489-V від 19.12.2006
420            01.07.2007 – 30.11.2007   - " -
450            01.12.2007 – 31.12.2007   - " -
515            01.01.2008 – 31.03.2008   - " -
525            01.04.2008 – 30.09.2008   - " -
545            01.10.2008 – 30.11.2008   - " -
605            01.12.2008 – 31.03.2009   - " -
625            01.04.2009 – 30.06.2009   Закон України № 835-VІ від 26.12.2008
630            01.07.2009 – 30.09.2009   - " -
650            01.10.2009 – 30.11.2009   - " -
669            01.12.2009 – 31.12.2009   - " -
869            01.01.2010 – 31.03.2010   Закон України № 1646-VІ від 20.10.2009
884            01.04.2010 – 30.06.2010   - " -
888            01.07.2010 – 30.09.2010   - " -
907            01.10.2010 – 30.11.2010   - " -
922            01.12.2010 – 31.12.2010   - " -
941            01.01.2011 – 31.03.2011   Закон України № 2857-VІ від 23.12.2010
960            01.04.2011 – 30.09.2011   - " -
985            01.10.2011 – 30.11.2011   - " -
1004           01.12.2011 – 31.12.2011

Відповідно до Указу президента України Леоніда Кучми та статей 99 і 102 Конституції України протягом 2 -16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова реформа. В обіг введено національну валюту України гривню та її соту частку – копійку. Співвідношення гривні до гривні до купоно-карбованця становила 1:100000, і, таким чином, мінімальна заробітна плата в Україні була встановлена на відмітці 15 грн. Тепер естафету «перегонів» перейняла нова грошова одиниця. Для стабільного розвитку економіки на початку десятиліття було прийняте рішення про прив’язку гривні до долара США. До фінансової кризи 1998 року гривня була досить сильною валютою, її курс був 1,8 грн до 1 долара США. У серпні 1998 року гривня знецінилася майже втричі. Цей процес знецінення триває і дотепер. Причиною тому є економічна та політична нестабільність всередині держави.

Процес знецінення грошової одиниці, а отже і ріст цін, проходив майже без зупину. Станом на 2000 рік мінімальна заробітна плата становила 118 гривень, а в 2007 – 400 грн. Шестисотий бар’єр був подоланий у 2008 році, а станом на кінець 2010 року мінімальна заробітна плата становить 907 гривень. Можна відмітити, що найбільше зростав рівень інфляції якраз після подій Помаранчевої Революції та затяжного процесу політичної нестабільності в державі. Наступне зростання мінімальної заробітної плати відбулося 1 грудня минулого року і становило 922 гривні, а в даний час становить – 960 гривень.

Таким чином з моменту вводу гривні у 1996 році під впливом дестабілізуючих факторів та знецінення грошової одиниці, мінімальна заробітна плата в Україні зросла приблизно у 60 разів. На превеликий жаль, це зростання, як і в випадку купоно-карбованців, не є позитивним для громадян і скоріше показує нам «важкий» стан національної валюти.

На сьогоднішній день розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету міністрів України при прийнятті Державного бюджету. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу, тобто в основу розрахунку розміру мінімальної заробітної плати покладено розмір прожиткового мінімуму [8].

Згідно із ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – це вартісна велична достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості [9].

Розмір прожиткового мінімуму встановлюється Кабінетом міністрів України та затверджується Верховною радою України при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет» на відповідний рік. Розрахунок прожиткового мінімуму здійснюється з використанням вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик (набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та набір послуг).

В сучасному суспільстві виділяють більше десятка функцій, які притаманні заробітній платі, але серед них можна виділити основні: відтворювальна, регулююча, стимулююча, соціальна [10]. По суті ці функції повинна виконувати і мінімальна заробітна плата.

Проте сьогодні мінімальна заробітна плата не може повністю виконувати ці функції через те, що: по-перше, відтворювальна функція передбачає встановленням на державному рівні такого мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили, розвиток їх фізичних і духовних сил та підвищення життєвого рівня населення; по-друге, мінімальна заробітна плата розраховується на основі прожиткового мінімуму, який не пов'язаний ні з процесом, ні з результатом праці, а, отже, вона не може бути стимулом підвищення продуктивності праці, так як знаходиться в прямій залежності від продуктивності праці; по-третє, потреби людини включають не тільки мінімальні фізіологічні та соціальні блага, але й потреби у кваліфікаційному рості, духовному збагаченні тощо [8].

Висновки. Рівень мінімальної заробітної плати, не відповідає потребам розвитку нашого суспільства. В такому стані пріоритетна роль належить державному регулюванню доходів, використання державою економічних та правових інструментів їхнього перерозподілу, розвиток суспільного виробництва країни як єдиного джерела доходів. А головним завданням державного регулювання є забезпечення збалансованості інтересів трудового процесу, підвищення рівня життя населення та забезпечення нормального відтворення робочої сили.

Література:

1. Олена Івашина. Удосконалення механізму державного регулювання оплати праці в Україні / Івашина Олена // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2010. - №2 (5).

2. Черкасов С.С. Інститут мінімальної заробітної плати та необхідність трансформації його ролі в економіці України./ С.С. Черкасов // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ – 2010. - №3 (23). – С.21-28.

3. Закон України «Про оплату праці»від 24.03 1995 року №3356-ХІІ. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: www.rada.gov.ua.

4. Закон УРСР від 03.07.91 р. №1280-ХІІ [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: www.zakona.net.ua.

5. . Указ Президента України від 09.01.92 р. № 34/92 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: www.uazakon.com.

6. Постанова ВРУ від 25 11.93 р. №3653 – ХІІ [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: www.rada.gov.ua.

7. Офіційний сайт Закони України. http://www.ucrf.gov.ua/doc/laws/

8. Шоляк О.Ю. Мінімальна заробітна плата, як державна соціальна гарантія оплати праці. [Електронний ресурс] / Шоляк О.Ю. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Oif_apk/2009_4/26_Shol.pdf.

9. Про прожитковий мінімум: Закон України від 15.07.1999. №966-ХІV / верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №38. – С.348.

10. Прогресивні форми організації і оплати праці – основи ефективного управління підприємством: монографія / Т.А. Костишина, Н.І. Огруй, Л.В. Степанова, О.І. Єрещенко. – Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2005. – 241 с.